Історична довідка
Таганчанська сільська рада
Населений пункт с. Таганча розташований в південно- західній частині Канівського району , Черкаської області . Вона межує з Мельниківською ,Павлівською, Беркозівською, Мартинівською, Горобіївською і Попівською сільськими радами Канівського району та Бровахською і Киченською сільськими радами Корсунь-Шевченківського району.
На території сільської ради розташовані два населені пункти: с.Таганча і Поташня.
Площа населених пунктів: с.Таганча-
Населення, яке проживає в них, в основному зайняте в сільськогосподарському виробництві, промисловості та соціальній сфері.
Рельєф населених пунктів має унікальний природно-географічний ландшафт. Долина, майже з усіх сторін оточена гірською місцевістю, вкритою лісовою рослинністю.
Через село протікає річка Мартинка, водне плесо доповнюють 3 ставки.
Грунтовий покрив основному представлений чорноземами типовими глибокими мало гумусними слабо змитими середньо суглинковими і темносірими слабодегридованими грунтами.
Землекористування складає компактний масив.
Сполучення автобусне до райцентрів міст Канева, Корсунь-Шевченківського, Миронівки, а також до м.Черкаси та Києва.
На віддалі
Відстань до районного центру шосейним шляхом
В селі народились відомі люди:
Євген Деслав- французький та іспанський кінорежисер- авангардист
Леонід Пилипович Савранський –народний артист РРФСР
Майя Яківна Бесараб – письменниця.
Вивчаючи історію рідного краю, щораз натикаємося на сторінки і події , які відбувалися на теренах рідної Канівщини , але свого часу були забуті чи приховані від загалу. Сьогодні є неабияка нагода відкрити завісу невідомості чи заборони, аби прийдешні покоління знали, чим і як жили їхні попередники.
До 1923 року село Таганча було волосним містечком Канівського повіту Київської губернії. Після закінчення громадянської війни на теренах Канівського повіту було утворено декілька районів, серед них і Таганчанський – з центром у містечку Таганчі. До його складу входило 19 сільських рад. Його площа становила - 446,1кв.м., населення на 1 січня 1926року було -43103 особи. В самій Таганчі тоді проживало до 4,5тис.осіб. У районі було 9346 господарств. В економічному плані район був досить сильним, адже у цих краях родючі чорноземи, тут було два цукрові заводи - Мартинівський і Поташнянський, цегельні заводи у Таганчі та Бровахах, діяла індустріально- технічна школа. У Таганчі, Межиричі, Степанцях щотижня проводилися базари - ярмарки, діяли дільничні лікарні та сільські клуби.
Одним із основних факторів є те, що с.Таганча розташоване по центру серед сіл, що плануються об’єднатись . Відстані від центру с.Таганча до: Мельників- 6км., Павлівки-
В даний час на території Таганчанської сільської ради розміщено слідуючі установи де створено робочі місця:
Загальноосвітня школа на 360 місць - 33 робочі місця, у якій розташований найбільших спортивний зал де проводяться районні спортивні змагання, дошкільний навчальний заклад « Ромашка» на 35 місць – 7 робочих місць , амбулаторія ЗП-СМ- 10 робочих місць, ФАП с.Поташня – 2 робочі місця, відділення ощадбанку- одне робоче місце ,відділення поштового зв’язку - 5 робочих місць, будинок культури - 2 робочі місця та діє художній колектив який займає призові місця на районних оглядах , клуб в с.Поташня – 1 робоче місце, бібліотеки( сільська та шкільна) – 2 робочих місця, аптека – 1 робоче місце, електропідстанція від Канівського РЕМ – 7 робочих місць.
На території сільської ради працюють два соціальних працівника по обслуговуванню одиноких престарілих громадян.
Протяжність вулиць з твердим покриттям
Зареєстровані слідуючі підприємства:
СТОВ ім.Петровського – 8 робочих місць, ПП « Спарта і К» - , державна установа « Відділення біотехнічних проблем діагностики Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України» - 2 робочі місця, фермерські господарства: « Софія Л»,- 2 робочі місця , «Назаренків», « Сітанок» .
Функціонує сім магазинів, 1 бар-магазин. На території сільської ради зареєстровано тринадцять фізичних осіб підприємців.
На території сільської ради діють православна церква, яку відвідують жителі сусідніх сіл в тім числі і Мартинівської сільської ради та молитовний будинок Євангельських християн-баптистів.
Розташовані стадіон, дитяча площадка.
Жителі сільської ради забезпечені надійним мобільним зв’язком , на території села розташовані дві мобільні вишки.
Не використані резерви:
Приміщення Таганчанського ДЕЗу, приміщення бувшого хлібзаводу , ½ частина приміщення лікарської амбулаторії, приміщення ферм в СТОВ Ім.Петровського.
Про історію села жителями села, подружжям Дорошенків написано книгу «Таганчанський лексикон».
МЕЛЬНИКИ
На околиці Канівського району на кордоні з Корсуньщиною розкинулись два давніх козацьких села - Мельники та Голяки. Три десятки років тому Мельники були одним із передових сіл району, а виробничі показники місцевого колгоспу імені С.Федоренка займали перші позиції по надоях молока, виробництву м'яса та іншої сільгосппродукції. На завзятих мельниківських доярок рівнялися в більшості колгоспів Канівщини. Саме Мельники були першим селом у районі, куди провели газ. У 80-х роках минулого століття у цих двох селах мешкало близько 1800 людей.
У двох селах - Мельниках і Голяках живе трохи більше 500 людей. Більшість із них - пенсіонери, колишні колгоспники, працівники сільського господарства. Молодші мельниківці та голяківці трудяться переважно на підприємствах у Канівському, Корсуньському й Миронівському районах.
Мельниківську школу побудували в 70-х роках минулого століття. Добротна двоповерхова будівля розрахована на 250 учнів. Однак нині в цих стінах навчається майже всемеро менше - тільки 37 школярів.
Мельниківський колгосп славився на весь Канівський район. На місцевій свинофермі вирощували близько 7500 голів свиней, у колгоспному стаді було більше 200 дійних корів і ще близько 200 голів молодняка.
Легендарна Козацька криниця і досі дарує людям силу.
Неподалік Мельників в урочищі Монахове провалля є джерело з цілющою водою. Як розповідають у селі, біля цієї криниці в давні часи було місце стоянки козаків. Воду з цієї криниці козаки не тільки пили, а й омивали нею рани. Інша легенда свідчить, що у давнину біля криниці в печері жив монах, який також лікував людей водою з цілющого джерела. Із часом печера монаха провалилася, давши назву місцевості - Монахове провалля. Тепер ця місцина стала одним із улюблених місць відпочинку місцевої молоді та навіть увійшла до переліку територій і об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Мельничанин Володимир Микитович Пилипенко доглядає за криницею і залучає до цієї доброї справи підростаюче покоління.